Толи дождь и снег,
толи снег с дождём,
В крышах серое небо
застряло.
Пейзажист – октябрь
на холсте своём
«Листопад под дождём»
рисовал.
Света солнышка
с краской не мешал,
Серый холст красил
кистью сырой.
А, творя пейзаж,
тихо напевал
Свой осенний романс
городской.
В нём прощальный крик
перелётных птиц,
Шелестит, опадая,
листва.
Не хватило мне
тысячи страниц,
Чтоб к нему
написать
слова…
Игорь Круглов,
Вязники, Россия
Меня зовут Игорь Круглов, родился в феврале 1959 года, живу во
Владимирской области, г. Вязники.
Пишу стихи, они как – бы сами собой складываются
в голове, иные напеваются, как песня.
Сначала не придавал этому значения, потом начал записывать.
Темы разные, но в основном философская и религиозная тематика,
но есть простая житейская и любовная лирика.
Начал публиковаться на разных сайтах. Хотелось бы поделиться с читателями.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
